Вікторія, волонтерка, дизайнерка, Київ

“Із усіх поїздок волонтером на розвозку до стареньких мені найбільше запам’ятався дуже щемний момент – уже прощалися із однією бабусею, бажали їй здоров’я і не хворіти, на що вона із посмішкою відповіла: «Я не болею, я потихоньку ухожу».
Чому я почала волонтерити для Starenki? Тут всього потроху – і проєкція умов життя літніх людей на мою бабусю, і потреба бути причетною до чогось соціально важливого, і бажання допомагати та не бути байдужою, врешті-решт.

Я вірю в те, що волонтерство збалансовує нехорошу фігню, яка несеться у світі, а ще воно збалансовує саму мене”.

Вікторія, дизайнерка, Київ