Розмови із Ба: про реквієм верді та дирижаблі

Лідії Іванівні зараз 75 років, до пенсії все її робоче життя було творчим – вона співала у капелі «Думка». Спішить пояснити нам, що це як хор Вірьовки – але то народний хор, а капела – це академічний спів. Згадує, що проводили репетиції на Великій Підвальній вулиці у Києві, там, де зараз театр «Сузір’я». 

І ностальгійно ділиться, як багато їздила на гастролі – і в Європі, і в Америці. Каже, що скрізь добре, де нас немає – але направду, тоді їхній колектив усюди добре приймали. У Франції Лідія Іванівна бувала двічі на рік, а ще інколи у Голландії, Німеччині, Австрії. 

Це було єдине справжнє задоволення у її житті – подорожувати. Але зізнається, що тоді було фізично і морально дуже важко, бо це ж не відпочинок, а напружена гастрольна робота – і рідко виходило хоча би десь вільно погуляти, а тим паче перепочити.  

Академічний колектив виступав також у церквах і соборах. У Києві часто брали участь у концертах в Михайлівському, в органному залі, у палаці «Україна». За акустикою найбільше їй подобалося виступати у філармонії та в оперному театрі – там часто виконувала «Реквіум» Верді. Ба так захоплено про це розповідає, так детально пам’ятає – що це навіть не ностальгія, а величезна часточка серця, яка залишилась у тих часах, разом із гастролями академічної капели.  

Фото: Khrystyna Kulakovska  

Історії слухали Mykyta Korbut та Khrystyna Kulakovska 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.