Цього тижня в Харкові відбулося перше чаювання зі старшими людьми, організоване командою та спільнотою Starenki. Захід пройшов символічно – незадовго після Дня міста та Дня Незалежності, підкреслюючи незламність харків’ян та їхню силу духу.
Ми проводимо такі заходи в різних містах країни, щоб підтримати людей літнього віку, які особливо вразливі під час війни, та дати їм можливість спілкуватися, ділитися досвідом і відчувати, що вони не залишилися наодинці.
Ініціатором зустрічі став Роман – військовий та давній волонтер Starenki. Ще у 2020–2021 роках його дружина пекла домашню випічку для київських зустрічей спільноти. Роман поділився історією, яка підштовхнула його організувати чаювання в Харкові:
«У супермаркеті бабуся спитала мене про ціну чаю. Я сказав — 40 гривень. Вона відповіла: “Дуже дорого…” І я зрозумів, що для багатьох навіть такі дрібниці стають викликом».
Тому він упевнений: підтримка літніх — це справа, яку ми маємо робити своїми руками, щодня, без відкладання. «Війна триває, але життя також триває. І старші люди потребують нашої уваги сьогодні, не завтра».
До події також долучилися студенти Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Молодь і літні учасники спілкувалися про життя під час війни, хобі та навчання. Це був неформальний діалог, який руйнує бар’єри та створює звʼязки між поколіннями.
Особливо вразила 90-річна учасниця, яка попросила волонтера перекласти фразу іноземною мовою, щоб запам’ятати і потім використовувати. Її цікавість до життя та пізнання нового надихає всіх навколо.
Своїми спостереженнями про завзятість літніх гостей ділиться Роман:
«У літніх хобі більше, ніж у мене. Вони п’ять разів на тиждень відвідують різні заходи й шукають можливості, аби не відчувати себе самотніми».
Смаколики для чаювання надали місцеві кафе «Pakufuda» та «1654». Незвичні для літніх гостей пряники чи печиво, а сучасні десерти, які стали приємним атрибутом гостинності і справили на старших учасників велике враження. Дякуємо за підтримку!
Війна забирає у людей не лише відчуття безпеки, а часто й соціальні зв’язки. Наше бажання — відновлювати ці зв’язки, підтримувати тих, хто потребує спілкування, і попри все продовжувати будувати суспільство, дружнє до літніх. Адже турбота про людей старшого віку — це теж частина стійкості нашої країни.