Пані Євгенії — 79. У її словах — мудрість і життєва сила. Все життя вона працювала на керівних посадах, опікувалася не лише виробничими процесами, а й людьми. Була й лишається сильною, турботливою, інтелігентною жінкою, яка, попри виклики, не втратила себе. І сьогодні ділиться порадами, які хочеться занотовувати.
«Я завжди дбала про інших. Мене називали “мати Тереза”. Але тепер розумію: не можна забувати і про себе. Це головне, що я хотіла б сказати молоді».
У дитинстві батьки вчили її розраховувати тільки на себе. Цей принцип став основою її характеру. Але з часом вона додає до нього інше — не менш важливе правило: «Треба себе цінувати. Навколо має бути гідне оточення. Друзі, на яких можна покластися. Люди, які не зрадять».
Її життєвий шлях — приклад внутрішньої свободи. Пані Євгенія не дозволяла собі залишатися в стосунках, де не було поваги. «Якщо людина, яку ти кохаєш, не робить тебе щасливою, а ти весь час лише для неї — треба йти», — говорить вона. Вона не приховує — хотіла родину, дітей. Не склалося. Але прийняла свій шлях гідно й без жалю. Була поруч з дітьми свого партнера, допомагала, виховувала — і ці роки називає важливими.
«Мені хочеться дожити до 92 — як моя мама. Але головне — не роки, а як ти ці роки проживаєш. Я хочу бути на ногах, мислити ясно, жити гідно».
Професія інженерки-будівельниці не була її мрією. Але батько, сам будівельник, наполіг. Та, як і все у її житті, вона зробила це чесно, сильно, відповідально. Будувала не лише об’єкти, а й стратегії, структури, системи — працювала в міністерствах, керувала колективами.
Її сила — не в посаді, а в розумінні того, що головне: «Мені не потрібна була влада. Я просто знала, що мушу зробити все добре. Як для себе. Як для людей».
«Сміливість — це не про гучні вчинки. Це про щоденні рішення бути собою. Бути чесною з собою».
Вона згадує десятки історій, які могли б стати книгою. Від роботи в міністерствах під час Чорнобильської аварії — до відбудови власного будинку власноруч і допомоги іншим. Її життєва філософія — не шукати винних, а шукати рішення. І завжди зберігати гідність.
«Не пив, не курив, не бив — і не любив».
Її гумор і самоіронія вражають. Вона відверто говорить про складні стосунки, невдалі вибори, і водночас — про кохання, яке прийшло несподівано. Про людину, з якою вона мала теплий зв’язок. Вона не боїться відчувати, не соромиться говорити про любов — навіть якщо вона була недовгою. Її історії — як хороше кіно: трохи гіркоти, багато світла, і точно про життя.
«Мені є що згадати. І я дякую, що жила».
Пані Євгенія — з тих людей, про кого хочеться сказати: вона прожила велике життя. Не завжди легке. Але точно — змістовне. Зі щирістю, з турботою, з гідністю.
Дякуємо, що поділилися з нами своєю історією. Ми слухали — із захопленням.