Шимко Світлана Карлівна 1931р.н., корінна харків’янка, все життя пропрацювала на залізниці та має 45 років стажу. Вона вже давно на пенсії ,але все ще живе спогадами, як об’їздила майже всю країну та колишній СРСР.
Тільки ось особисте життя жінки не склалось. Чоловік, а згодом і діти, рано пішли з життя. Світлана Карлівна відчула таку самотність та відчай…
22рік. Лютий. Війна. Шалені обстріли, розбиті вікна, напівзруйнована квартира. Всі ці жахливі наслідки війни жінка пережила одна. Сусіди, спостерігаючи як важко живеться Світлані Карлівні та іноді допомогаючи їй, звернулись за допомогою в проект «Домашня опіка».
Так в її житті з’явилась соціальна працівниця Ірина. В очах старенької Ірина побачила відчай, самотність, безпорадність. Згодом завдяки постійній увазі, турботі та теплим словам душа жінки відігрілась. Ірина допомагає Світлані Карлівні у самообслуговуванні, веденні домашнього господарства, закупах продуктів. Вони разом готують їжу, виходять на прогулянки.
Світлана Карлівна завжди висловлює щіру подяку «Домашній опіці» та фонду «Старенькі» за безцінну допомогу. Вона, як дитина радіє теплим капцям та ліхтарику (отримані від фонду “Старенькі”), і каже, що давно вже не отримувала таких подарунків. Жінка написала подяку проекту «Домашня опіка», де вона також висловлює і свою вдячність фонду «Старенькі» за таку життєво необхідну допомогу.