У нашому житті буває багато перешкод та випробувань, які здаються нездоланими, але з роками вони стають просто цікавими спогадами. Так думає і пані Павлина Петрівна. Жінка згадує чимало історій, які, залежно від віку, по-різному сприймала.
У дитинстві під час окупації у період Другої світової війни, її батька попередив німецький солдат, що треба викопати яму якомога далі від дому і ховати дітей, яких у родині було п’ятеро, щоб їх не забрали. Це врятувало їм життя. Згодом він залишив ще один подарунок — коня, якого потім жінка випасала і який допомагав їй у роботі.
Пані Павлина багато переїздила. Згодом зустріла свого коханого, з яким разом мріяли одружитися. Тому жінка, окрім роботи, збирала ягоди та продавала їх. Саме так змогла купити собі сукню на весілля, бо інакше грошей не було можливості зібрати.
Одне ж досі залишається незмінним — це любов до творчості. Жінка полюбляє співати ще зі школи, а раніше до того ж й вишивала. Але зараз уже зір не той, а от співати нічого не заважає, аби було кому слухати. Пані Павлина Петрівна була дуже рада, коли, доставляючи продуктовий набір від фонду «Старенькі», наші патрнери — працівники «Карітас Краматорськ» затрималися ненадовго, щоб не тільки поговорити, а й поспівати.