Василині Миколаївні 88 років.
Народилася жінка у невеличкому селі Івано-Франківської області. Дитинство було важке, адже тато був на війні, а мама виховувала сама трьох дітей.
Закінчила школу у своєму селі, відтак пішла здобути професію швеї в Коломиі. Ціле життя до пенсії жінка працювала на швейній фабриці.
Пригадує, що весь одяг собі і доньці шила самостійно.
На 46-му році життя у пані Василини померла дочка, яка боролася з важкою недугою. Жінка дуже боляче перенесла цю важку втрату, зі сльозами на очах згадує ті роки. Каже, що розділяла горе з чоловіком, подружжя завжди підтримувало одне одного. Проте через 3 роки його теж не стало. І тоді стало нестерпно боляче і важко жити.
«Я ще й донині не можу перенести ці дві втрати, адже найдорожчі моєму серцю люди більше не зі мною. Я відчуваю себе дуже самотньо…», – додає жінка.
А відколи жінка впала і отримала перелом нижньої кінцівки в трьох місцях, то ій взагалі дуже важко ходити, навіть по квартирі.
«На щастя мені допомагають соціальні працівники від Карітас Коломия. Ярослава приходить, питає, що мені потрібно купити чи зробити по дому. Все мені допомагає, чому я дуже вдячна», – розповідає пані Василина.
Пані Василина сумує, адже пригадує, що колись друзі та сусіди навідувалися до неї, допомагали і спілкувалися. А останнього зараз найбільше бракує пані Василині. Проте зараз все, на жаль, змінилося.
Сусіди переїхали, а друзі не приходять.
Друзі, від початку великої війни, самотніх стареньких по всій країні стало ще більше. Вони дуже потребують допомоги: як моральної (спілкування, уваги та підтримки), так і матеріальної (іжа, засоби гігієни та інші речі першої необхідності).
Ви можете допомогти, задонативши комфортну суму на нашу банку Моно або за реквізитами на сайті.
Дякуємо нашим партнерам – підрозділам благодійного фонду Caritas Ukraine за допомогу у розвезенні наборів стареньким у регіонах.