За весь час існування Starenki ми отримуємо велику підтримку від приватних донорів з різних куточків світу. Катрін Тордо з Франції є однією з тих, хто переймається життям літніх в Україні. 72-річна жінка часто подорожує і має п’ятьох онуків, яких вона називає своїми скарбами. Їй пощастило мати близьких поруч, але Катрін знає, що старші люди часто залишаються наодинці, тому жінка вирішила стати їм підтримкою.
Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
Все життя я працювала над збереженням археологічної спадщини, архітектури та міських ландшафтів Франції, аби закохати в культурні цінності людей навколо. Тепер на пенсії я багато читаю та спостерігаю за людьми, подорожуючи Парижем та його околицями.
Як ви дізналися про Starenki?
З діяльністю «Starenki» я познайомилася через свою невістку, яка вже декілька років є волонтеркою цього благодійного Фонду. Цей неймовірний проект перетворився на важливу послугу, яка дозволяє ізольованим літнім людям харчуватися належним чином, піклуватися про себе та жити в кращих умовах, зокрема завдяки зустрічам з молоддю.
На сайті Фонду є багато цікавої інформації для донорів, статут організації, детально описані різноманітні види підтримки. Фотографії яскраво ілюструють численні заходи та радісну атмосферу зустрічей з літніми людьми!
Чому ви вирішили підтримувати саме цей Фонд допомоги літнім людям в Україні?
У лютому 2022 року українці швидко та ефективно відреагували на організацію солідарності та опору в багатьох сферах громадянського життя.
Побачивши, що волонтери Фонду міцно підтримують зв’язок із людьми похилого віку та продовжують свою місію, незважаючи на повномасштабну війну, я захотіла долучитися і зробити свій маленький внесок. Це спосіб бути поруч із відчайдушними молодими людьми на місцях, які присвячують свій час, енергію та навички важливим ініціативам. Вони є фундаторами завтрашньої України.
З якими, на вашу думку, проблемами найчастіше стикаються літні люди?
Самотність жахлива, коли це не ваш вибір. Суспільство продовжує розвиватися і літні люди більше не беруть в цьому участі. Почуваються непотрібними та сумними, поступово втрачають смак до життя.
Бідність також виснажує: коли не вистачає їжі, коли більше немає змоги піклуватися про себе, купувати одяг, мати прийнятні житлові умови. Як при цьому можна зберегти своє здоров’я та продовжувати відігравати свою роль у суспільстві?
У Франції соціальна система в цілому захищає людей похилого віку, але це стосується не всіх. Є великі проблеми з житлом, обслуговуванням в медичних закладах, а також байдужість з боку суспільства. Такі асоціації, як Les Petits Frères des Pauvres, з якою ви, до речі, співпрацюєте, мають важливе значення для підтримки літніх людей в нужді.
В Україні, коли прийшла велика війна, життєві пріоритети були безсумнівно порушені, сім’ї та друзі були розділені, контакти перервані, було багато загроз та небезпеки для найбільш вразливих літніх людей. Регулярна присутність волонтерів має бути дуже важливою психологічною підтримкою, щоб вони не втрачали рівновагу.
Чому важливо говорити про права та інтереси літніх людей?
Європейські країни старішають, рівень бідності скрізь зростає. Необхідно, щоб національні та міжнародні інституції терміново взяли на себе зобов’язання щодо реалізації прав людей похилого віку: мати пенсію за віком, індексовану до вартості життя, що дозволяє зберегти свою автономію, мати доступ до медичних послуг та допомоги.
Але й кожна окрема людина має поважати тих, хто має чим поділитися, має визнавати важливість літніх людей для суспільства, навіть якщо вони є слабшими і незахищеними.
Як ви вважаєте, чи важливо відкрито говорити про те, що допомагаєш?
Я взагалі не дуже люблю розповідати про своє життя чи виправдовувати свій вибір. Але для підтримки Фонду «Старенькі», як ще для декількох інших гуманітарних ініціатив, які здаються мені важливими, якщо це допоможе – я, як кажуть, маю вилізти з власної шкаралупи!
Нас надзвичайно надихає приклад Катрін, яка маючи можливість допомагає своїм одноліткам, що нині переживають скрутні часи. Це добрий привід повторити, що вік не є завадою до добрих справ і змін у суспільстві. Дякуємо Катрін і усім донорам, які турбуються про старших!