14 лютого – це не лише день закоханих, а й нагода згадати про силу добрих справ, які здатні об’єднувати серця. Волонтерство – це не тільки допомога іншим, але й можливість знайти споріднену душу. Саме так сталося з Анною та Юрою, історія яких продовжилася завдяки благодійному фонду «Старенькі».
Анна: Я маю досвід роботи маркетологом у міжнародній команді в медичній сфері. Працювала з різними країнами, а нещодавно повернулася в Україну після двох років у Німеччині через війну. Ми з чоловіком і двома дітками знову вдома з грудня 2023 року. Мій чоловік служить, і ми змогли провести разом чотири місяці як родина. Останній рік я взяла творчу паузу від корпоративного світу та зосередилася на власному соціальному підприємництві – школі танго. Ми бачимо в цьому не лише хобі, а й важливу, навіть цілющу місію. У час, коли багато сенсів руйнується, важливо знаходити нові. І волонтерство – саме про це.
Як все почалося?
-Що вас змотивувало долучитися до волонтерства?
Анна: Мені завжди було цікаво, як спільна справа може розкривати людину. Волонтерство – це світла діяльність, яка поєднує людей навколо добрих справ. Ми не просто працюємо разом, а допомагаємо тим, хто цього потребує. Це подвійна цінність: взаємодія та благо.
Знайомство з фондом «Старенькі»
-Як ви дізналися про фонд «Старенькі»?
Анна: Випадково. На зустрічі, організованій моєю подругою-фінансисткою. Там я познайомилася з Варварою, яка розповіла про фонд. Мене вразило, що є люди, які серйозно займаються допомогою літнім людям, адже часто ми забуваємо про старших, фокусуючись на дітях – нашому майбутньому. Але ж кожен потребує турботи. Те, що робить фонд, – надзвичайно важливо, і я вирішила долучитися.
У той час у мене було все стабільно: робота, час, машина. Я зрозуміла, що можу використати свої ресурси, щоб допомогти. Так почалася моя волонтерська історія.
Як волонтерство стало містком до кохання?
-Ви познайомилися зі своїм чоловіком під час волонтерства? Як це відбулося?
Анна: Ми були знайомі раніше, але саме спільна діяльність допомогла краще пізнати одне одного. Волонтерство – це чудовий спосіб побачити людину в реальних життєвих ситуаціях. Ми разом розвозили продуктові пакети для літніх фонду «Старенькі». У мене була машина, а Юра носив важкі пакети. Я спілкувалася зі старенькими, фотографувала, дарувала усмішки. Він – виконував фізичну роботу. Так і сформувався наш тандем.
Одного разу під час чергового завдання я раптом відчула, що дивлюся на Юру інакше. Це було те саме тепло, яке змінює дружбу на щось більше. Невимушено, так як має бути, просто під час допомоги іншим.
Чи об’єднує фонд людей?
-Чи фонд «Старенькі» допомагає людям знаходити спільність?
Анна: Безумовно. Він не лише підтримує літніх людей, а й об’єднує волонтерів. Ми стали прикладом того, як добра справа може перерости у велике почуття. Волонтерство – це не просто допомога, це частина суспільного механізму, який змінює життя.
Як змінилося життя після волонтерства?
-Чи маєте ви змогу зараз займатися волонтерством разом?
Анна: Після народження дітей фокус змістився на родину. Але наша школа танго для нас – не лише про бізнес, а й про створення середовища, де кожен може знайти своє місце. Ми хочемо, щоб люди, незалежно від віку, могли відчувати себе потрібними. Волонтерська діяльність змінила наше ставлення до життя. Навіть зараз, коли Юра служить, ми намагаємося допомагати іншим, організовуємо збори та благодійні заходи, підтримуючи інших.
Поради майбутнім волонтерам
-Що б ви сказали тим, хто хоче волонтерити, але не знає, з чого почати?
Анна: Головне – знайти справу, яка відгукується у вашому серці, те, у що ти віриш. Волонтерство – це не тільки про віддачу, а й про отримання: ви отримуєте досвід, радість, розуміння власної значущості. Але починати варто з найближчих – подбайте про своїх рідних і рухайтеся далі.
Добро повертається. Іноді навіть у вигляді справжнього кохання.
