Пан Пордес — 80-ти річний австрієць, який пожертвував нашому фонду 4.600 євро на свій ювілей. Чому Пан Пордес відмовився від подарунків у свій день народження на користь допомозі стареньким в Україні?
До нас з листом звернулася українка, яка вимушена була поїхати до Австрії через війну, та повідомила, що проживає в родині неймовірно добрих людей. Господар будинку – Роберт Пордес, має українське коріння. В день свого народження він попросив друзів не дарувати йому нічого, а зробити пожертви для самотніх стареньких в Україні. Потім власним коштом подвоїв цю суму. Так Фонд отримав 4.600 євро. А це 420 продуктово-побутових наборів!
Ми вирішили поспілкуватися з паном Пордесом та взяли у нього невеличке інтерв’ю, аби ви змогли переконатися, наскільки цей чоловік скромна людина. Завжди більше слухає, ніж говорить та дуже послідовний у своїх судженнях та вчинках.
— Як пану Пордесу вдалося дізнатися про своє українське коріння? Як його родина зберегла цю інформацію чи як її знайшли?
— Моя хороша подруга, Галина Петросаняк, родом з Івано-Франківська. Пані Галина порадила мені знайому історикиню Владиславу Москалець для дослідження коріння моїх предків. Владиславі Москалець вдалося з’ясувати точні дати народження мого діда та його батьків, моїх прадідів і прабабусь, для цього було проведено дослідження у варшавських архівах.
Так я дізнався, що мій дідусь, Маркус Пордес, народився у Львові в 1867 році в сім’ї Ізраїля Пордеса. Він емігрував на рубежі століть з Галичини (вона тоді була частиною Австрійської монархії) до Граца. Там дідусь одружився з моєю бабусею.
— Що пан Роберт відчуває з приводу війни? Які його думки щодо цього?
— Між найбільшими злочинцями 20-го і 21-го століть можна провести пряму лінію: Сталін-Гітлер-Путін, усі вони принесли великі страждання та смерть народам, які були втягнуті у війни.
— Як виникла ідея допомогти фонду “Старенькі”? Як ви дізналися про нас?
— Я звернувся за порадою до подруги-українки, і вона дала мені адреси п’яти благодійних організацій.
Опис діяльності організації «Старенькі» мені сподобався, оскільки я також людина старшого віку, тому й вибрав саме цей фонд.
Я продовжую робити пожертви організаціям, які допомагають людям у скруті чи в складних життєвих обставинах.
— Чому пан вирішив зробити саме такий збір пожертв, натомість подарунків?
— Я дуже інтенсивно працював протягом усього свого життя, і, живучи дуже усамітнено та відносно скромно, я зміг досягти певного рівня процвітання.
Оскільки в мене не було особливих побажань, я хотів допомогти людям, які опинились у скруті внаслідок російського вторгнення.
— Побажання від пана Пордреса до українських стареньких.
— Я бажаю українцям похилого віку, щоб війна закінчилася перемогою України та якнайшвидше. Також хочу, щоб програми допомоги західного світу могли дійсно полегшити життя цих людей.
Ми щиро вдячні пану Пордесу за надану допомогу. Завдяки його допомозі 420-ть стареньких отримали продуктово-побутові набори. Ба і Ді відчули справжню радість від того, що навіть на самоті вони не одинокі та є кому про них попіклуватись.