«Чим частіше ми проговорюємо проблеми, з якими стикаються літні люди, тим чіткіше розуміємо, в якій жахливій ситуації вони зараз знаходяться»
Онат Екінсі народився в Туреччині, але більшість свого життя прожив у Канаді. Зараз він вчиться на соціального працівника у Монреалі, де волонтерить у місцевих центрах соціальної служби🙌
Онат взаємодіє з різними категоріями людей: дітьми, літніми людьми, особами без постійного місця проживання, наркотично-залежними особами. Він зацікавлено пробує різні напрямки, адже ще не визначився, в якому саме він хотів би працювати після університету.
Онат каже, що завжди намагається допомагати там, де цього потребують найбільше. У себе вдома він зазвичай працює в найскладніших районах міста — такий собі челендж, щоб випробувати себе та навчитися нового. Поїздка до України теж стала для нього своєрідним викликом.
Онат розповів, що Канада – це країна мігрантів. Це має вплив на літніх людей. Якщо вони бажають соціалізуватися, то вони це роблять «серед своїх» – британці з британцями, біженці з Конго з біженцями Конго. Це означає, що коло спілкування дуже вузьке, а часом взагалі відсутнє. Тож соціальний працівник – надважлива людина в плані комунікації.
«Літнім людям дуже бракує спілкування».
Ще, як каже Онат, останнім часом виникає й інша проблема – старенькі стають бездомними людьми. Іх маленької пенсії не вистачає на все необхідне. Через це вони можуть навіть втратити дім. Знайти їм новий дім або кімнату для соцслужб у Канаді майже непосильно, тому що уряд постійно урізає бюджет напрямку.
Онату було цікаво побачити, як в Україні допомагають літнім людям. Він вже встиг взяти участь у розвезенні продуктових наборів, а також нещодавно відвідав наше чаювання для стареньких у Києві.
— Starenki виконує чудову роботу, допомагаючи самотнім літнім людям з їхніми потребами у ці економічно складні часи. Найбільше мені запамʼяталося те, як зворушливо одна з волонтерок говорила зі старенькою. Навіть не розуміючи української, я відчув теплоту та щирість їхньої розмови, — ділиться волонтер.
Радіємо, що доля стареньких в Україні небайдужа навіть іноземним громадянам. Це ще раз доводить головне: долучитися до добрих справ може кожен із будь-якого куточка світу!)